Головна »Сторінка психолога »  Поради батькам


Як оцінити батькам шкільні успіхи своїх учнів?

     У стосунках зі своїми дітьми батькам необхідно зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно подолати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками.Похвала їм необхідна, але й треба вказувати на помилки, недоліки, неточності. Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два… десять… Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину , співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздаратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило 2Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо від дитини негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її вона вчиться, але стає зубрилкою й ненавидить учіння, школу, а може й … вас.

Правило 3Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. Вони вас засмучують… та й годі.

Правило 4Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5.Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6Вибирайте найголовніше. Порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказування.

Правило 7(головне)Хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8(найважче). Оцінка має порівнювати сьогоднішні її успіхи з учорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.

Правило 9Не скупіться на похвалу. Будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, якого немає за що похвалити.

Правило 10Визначте у мірі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себеі і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, еі відчуття повної невдачі.

Правило 11Ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, й вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, яку складно досягти.

Правило 12Не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити успіхи в навчанні. В багатьох випадках така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати,бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Вміння себе оцінювати – необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.


Як відповісти на дитячий шантаж

Сльози
   На вашу заборону або відмову дитина починає ридати. Ну й нехай поплаче. Самі зберігайте мовчання й самовладання. Якщопідліток в істериці викрикує брутальності — підіть в іншу кімна­ту й зачиніть за собою двері. Обговорювати проблему починайте лише після того, як він заспокоїться.

Погрози
   «Я піду з дому», «Я взагалі покину школу!» — загрожує вам підліток у відповідь на ваші вимоги. Ніколи не говоріть: «Іди» або «Кидай». Не починайте також дебатів на тему: «А де ти бу­деш жити?» або: «І що ж ти будеш робити?», не висміюйте підлітка. Просто зітхніть і спробуйте всоте привести логічні аргументи, чому дитина має робити те, що ви хочете.

Спекуляції
   «Ти просто мене не любиш!». Одразу хочеться нагадати своїй дитині, що, народивши її в муках, ви провели сотні безсонних ночей біля її ліжка, купували кращі іграшки й витратили купу грошей на те, щоб вона виросла здоровою і розумною. Ось вона, чорна невдячність! Стоп! Так нічого не вийде... Посва­ритеся, і більше нічого. Просто відмахніться: «Не говори дур­ниць!» — і забудьте про ці слова. Обговорюйте лише причину вашої відмови.


ЧОМУ ПІДЛІТКИ ПОЧИНАЮТЬ ПАЛИТИ, ВЖИВАТИ АЛКОГОЛЬ?

Результати обслідувань учнів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення:
1. Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.
2. Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.
3. Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.
4. Вплив авторитетної для підлітка людини.
5. Прагнення забутися, розслабитися, зняти напруг, неприємні відчуття.
6. Прагнення демонстративного протесту.

ЧИ ВАРТО ОБГОВОРЮВАТИ З ДИТИНОЮ ПРОБЛЕМУ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК, ЯКЩО ВОНИ Є У БАТЬКІВ?

Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь:
1. батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь;
2. батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.
Проте, на практиці буває і так, що позитивна атмосфера в родині сама по собі не виховує в дитині протидію зовнішньому впливу. Тож і в цьому випадку підлітку потрібна батьківська порада.
Що ж допоможе дитині протистояти біді?
- внутрішній самоконтроль і визначення життєвої мети;
- любов до батьків, бажання бути поряд з ними;
- можливість активної участі в суспільному житті ( відвідування гуртків, спортивних секцій);
- бажання вчитися, успіхи в навчанні;
- визнання і заохочування з боку оточуючих.

ЯК ДІЗНАТИСЯ, ЩО ДИТИНА ЩОСЬ ВЖИВАЄ?

Багато батьків побоюються того, що їхня дитина робить чимало небезпечних речей, а вони про це не підозрюють. Батьки мають обов’язково звернути увагу на такі зміни у поведінці дитини:
1. Раптова зміна друзів.
2. Різке погіршення поведінки.
3. Зміна у харчуванні, смакових звичках.
4. Випадки забудькуваті, недоладної мови.
5. Різкі зміни настрою.
6. Повна втрата попередніх інтересів.
7. Раптові порушення координації рухів.
8. Часте згадування наркотиків, алкоголю під час жартів та розмов.
9. На фоні повного здоров’я - розширені зіниці, почервонілі очі, кашель, нежить, блювання.

Однак бути уважним до дитини - це не значить пильно наглядати за кожним її кроком і підозрювати в усьому поганому. Це значить - любити і підтримувати її.

Превентивну роботу необхідно спрямувати передусім на неповнолітніх. Педагогічний аспект виховання дітей молодшого шкільного віку, схильних до негативних проявів у поведінці, нині вивчено мало. Стосується він спадкоємності в роботі дошкільної і шкільної ланок. Цей процес виховної діяльності потребує особливої уваги з ряду причин:

1. Старший шкільний період - останній етап початкової ланки соціалізації дитини на рівні дитячого садка. В цьому віці відбуваються істотні зміни в психічному житті дитини. Така зміна життєвої позиції призводить до прояву або посилення вже наявних відхилень у поведінці дитини, а також виникнення нових труднощів у пристосуванні до майбутнього шкільного життя.

2. Існує дуже обмежена кількість досліджень, які враховували б нову суспільно-політичну й соціально-економічну ситуацію в країні, що істотно впливає на завдання педагогічної діяльності, потребує нових підходів до організації виховання дітей.

3. Великий вплив на формування особистості дитини, на виникнення і розвиток негативних проявів у поведінці має склад сім’ї, загально освітній рівень батьків та їхні виховні позиції.

Тривожить поглиблення останнім часом кризи самооцінки дітей підліткового віку. Причина криється у відсутності можливості задовольнити потребу підлітка в суспільному визнанні, що в свою чергу, затримує його особистісне самовизначення. Тому підлітки тягнуться до інтимно-особистісного і стихійно-групового спілкування з однолітками (вуличні компанії, неформальні групи, де взаємне непорозуміння підлітків із дорослими переходить в інтеграцію).

Саме в процесі стихійно-групового спілкування стійкого характеру набувають агресивність, підвищена тривожність, замкнутість тощо.
Проблема пияцтва й алкоголізму в підлітковому віці останнім часом стала дуже актуальною. За статичними даними, до 80% дорослих, хворих на алкоголізм, почали зловживати алкоголем саме в підлітковому віці. У підлітків дуже швидко відбувається психічна деградація. Їхній інтелектуальний розвиток не відповідає вікові.

ПРОФІЛАКТИКА (ОБОВ'ЯЗКОВА СПІВПРАЦЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ):

- учнів треба ознайомити з деяким мінімумом соціально-психологічних знань загартування волі з орієнтацією на гідні приклади; слід формувати в них правильну самооцінку;
- групу, що орієнтується на вжиток алкоголю, слід роз’єднати;
- засоби покарання мають бути обґрунтованими і справедливими.

 

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ДОРОСЛИМИ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ПЕРІОД:

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу.

3. Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка.

4. Упевнено спілкуйтеся з підлітком.

5. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть розвитку контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний як особистість.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось насторожило в поведінці підлітка.